Mikrobiol. Z. 2017; 79(1):9-21.

Лектини бацил та їх мішені

Підгорський В.С., Коваленко Е.О., Сащук О.В., Гетьман К.І.

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України
вул. Академіка Заболотного 154, Київ, 03143, Україна

Виявлено структурні особливості позаклітинного сіалоспецифічного лектину сапрофітного штаму Bacillus subtilis IMV B-7014. Показано, що даний лектин представляє собою комплекс молекулярних форм (ізоформ, ізолектинів), які отримали робочі назви BSL1, BSL2 та BSL3 з mM 50 kDa, 40kDa і 55 kDa відповідно. Ізоформи різняться за фізичними, хімічними та біологічними характеристиками. Досліджено пряму та опосередковану дію лектину та його молекулярних форм. Показано, що найбільшу афінність лектин проявляє до сіаловмісних глікокон’югатів, де термінальна О-ацетильована сіалова кислота поєднана з субтермінальною D-галактозою зв’язками α2,3-, α2,6- або α2,8-. Даний лектин повністю блокує поверхневі сіаловмісні рецептори вірусів грипу, герпесу, гепатиту С та ВІЛ і, таким чином, запобігає не лише їх адсорбції та репродукції, а й виникненню і подальшому розвитку вірусної інфекції. Показана різнонаправлена дія ізоформ лектину на процеси проліферації у культурах клітин ссавців різного походження: нормальних клітин (первинні фібробласти миші), умовно нормальних клітин (епітеліоїдні клітини яєчнику китайського хом’яка) та трансформованих клітин лінії HeLa. Нами виявлено, що здатність бактерій до синтезу лектинів залежить від функціонального стану системи репарації бацилярних клітин. У системі РНК-полімерази бактеріофага Т7 показано, що ізолектини по-різному впливали на вихід РНК-транскриптів in vitro.

Kлючові слова: Bacillus subtilis, лектини, ізоформи, сіалова кислота, антивірусна активність, репарація, транскрипція, recP.

Повний текст (PDF, англ)