Mikrobiol. Z. 2016; 78(4):109-124.
Поверхневий плазмонний резонанс: підходи і перспективи використання
для дослідження вірус-специфічних взаємодій
Болтовець П.М.2, Нестерова Н.В.1
1Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України
вул. Академіка Заболотного 154, Київ, 03143, Україна
2Інститут фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України
просп. Науки 41, Київ, 03127, Україна
В огляді наведено літературні дані щодо застосування методу поверхневого плазмонного резонансу для дослідження як окремих вірусних білків, так і інтактних вірусів. Викладено принцип методу, розглянуто його переваги і особливості його використання для дослідження вірусів. Особливу увагу приділено вимогам до сенсорної поверхні і способам її модифікації, зокрема, формуванню самозбираних моношарів амфіфільних органічних молекул, що містять функціональні групи для приєднання до поверхні, створенню проміжного захисного шару тіоціанату між білком та металом, формуванню навколо біомолекул сприятливого мікрооточення за допомогою декстранових гідрогелів, іммобілізації білків на поверхні сенсору за допомогою стрептавідин-біотинової системи, застосуванню білка А Staphylococcus aureus, як елементу чутливої структури сенсорної системи. Розглянуто підходи до посилення сигналу, які застосовуються при вірусологічних дослідженнях, зокрема, застосування мічених антитіл, використання конкурентного аналізу для детекції малих молекул, утворення складних комплексів як безпосередньо на поверхні сенсору, так і іммобілізація на поверхні сенсора попередньо отриманого комплексу рецептор–аналіт. Робиться висновок про те, що метод ППР містить у собі багаті потенційні можливості для дослідження різних аспектів взаємодії вірусів зі специфічними агентами, а також змін структури вірусів, викликаних різними зовнішніми факторами.
Kлючові слова: поверхневий плазмонний резонанс, віруси, вірусні білки.
Повний текст (PDF, укр)