Mikrobiol. Z. 2013; 75(3):74-79.

Вплив зміни хазяїна на фаги 223-17 та 7591-14 Pseudomonas savastanoi pv. tabaci

Семчук Л.І., Ромашев С.А.

Київський національний університет імені Тараса Шевченко
вул. Володимирска 64/13, Київ, 01033, Україна

Вивчали особливості фагів 223-17 та 7591-14, Pseudomonas syringae рv. tabaci, до і після їх адаптації на проміжному хазяїні, P. savastanoi рv. phaseolicola, а також після їх повернення до вихідного штаму. Було встановлено, що, після розмноження фагів на рv. phaseolicola, вони отримали здатність викликати лізис раніше резистентних до них бактерій: P. viridiflava (фаг 223-17) і P. fluorecens (фаг 7591-14). Спільною закономірністю було те, що при рестрикційному аналізі ДНК фагів, які розмножувались на рv. tabaci, наряду з мажорними, завжди спостерігали утворення додаткових мінорних фрагментів. При цьому, ДНК фагів не змінювали своєї довжини. У обох фагів на початку досліджень виявляли по два ідентичних за довжиною мінорних EcoRV фрагменти ДНК. При зміні хазяїна вони зникали. Після повернення до першого хазяїна у фагів знову виявляли мажорні HindIII фрагменти та раніше відсутні мінорні. У фага 7591-14 їх було два, а у фага 223-17 один. Походження мінорних EcoRV фрагментів ДНК, очевидно, пов'язано з виникненням додаткового сайту рестрикції, оскільки сума їх довжин дорівнювала розміру одного з мажорних фрагментів. Мінорні HindIII фрагменти, розміри яких дорівнювали сумі довжин двох або трьох мажорних фрагментів, навпаки, могли бути утворені, внаслідок втрати кількох сайтів рестрикції. Оскільки вплив на ДНК фаги ферментних систем хазяїна супроводжувався синхронною появою або втратою мінорних фрагментів ДНК, то очевидно, цей процес не носить випадковий характер. Слабка люмінесценція мінорних фрагментів значної довжини вказує на те, що їх питома вага у загальному пулі ДНК невелика. Зміни, що спостерігали, очевидно, пов'язані з процесом адаптації фагів до різних хазяїв.

Kлючові слова: Pseudomonas syringae, P. savastanoi, фаги, зміна хазяїв.

Повний текст (PDF, рос)